На підвіконні запалила свічку Та й сіла одинока край вікна… Спливала часу невгамовна річка Й секунда кожна капала: «Одна…» Одна! Одна. I край вікна й край шляху. Край поля. I край світу – все одна… Одна – на п’єдестал, одна й на плаху І на одній – і слава, і вина. І що тепер за чимось жалкувати?! Жалкуй чи не жалкуй – усе пройшло. Якби ж то знала, підстелила б вати, Щоб твердь землі не зранила крило… Червнева ніч за вікнами ласкава… Зітха вві сні натомлена земля… На підвіконні, горда й величава, Свіча ридає мовчки, як і я…
