Наче каштан, що, дозрівши, являє світу диво-плід, так відкриває нам
завіса, рухаючись повільно і таємниче, диво-колектив! Зал завмирає,
усотуючи в себе колорит українських пісень, різноманітність яких примушує
серце битися то ніби церковний дзвін, то завмирати, наче тихий вітер у
кронах старих яблунь…
Ми знаходимося на концерті народного гурту народної пісні “Весела
слобода” Балаклійського районного будинку культури. Колектив, створений
ще в 1999 році на базі музичної школи, давно вже виріс у знаний, бажаний
на будь-якій сцені області, на будь-якому святі, конкурсі чи фестивалі.
Різноманітність репертуару дає можливість бути жаданим і на фольклорних
святах, бо має гурт і ліричні, і жартівливі, і обрядові, і календарні пісні.
За всім цим стоїть багаторічна творча пошукова робота як керівника гурту
Тетяни Шерстюк, так і всіх його учасників, бо співають вони не лише відомі
українські народні пісні, а й ті, які записують від старожилів району та
області. І, завдячуючи саме цій пошуковій творчій роботі, слобожанська
пісня в репертуарі колективу висвітлена широко і з особливою трепетністю
та любов’ю.
Можливо, дух творчості такий живучий на Балаклійщині дякуючи ще й
тому, що саме тут народилася славетна землячка народна аритстка України
Оксана Петрусенко. Діти з самого дитинства знають про це, вони вірять, що
народжені на землі співучій, незвичайній, і маючи бажання, можна досягти в
житті будь-яких вершин! Адже яскравий приклад тому – життя відомої в усій
Україні та далеко за її межами співачки.
Ми часто бідкаємося, що в суспільстві, особливо останнім часом, все
більше бездуховної молоді, що вона байдужа до громадського життя,
розчарована владою, зневірена, безініціативна та інертна… На жаль, це
дійсно нині має місце. Та цього, на щастя, не скажеш про учасників “Веселої
слободи”! Кожен із них – особистість, кожен прагне творчого спілкування,
все нових і нових успіхів, інтелектуального та професійного росту! І саме
такою ми з радістю хочемо бачити юне покоління. Але й ми, дорослі, мусимо
прикладати чимало зусиль для того, щоб наша молодь була на висоті,
віддавати їй часточку своєї душі, любові, терпіння, знань!
Саме так живе і працює художній керівник народного гурту народної пісні
“Весела слобода” Тетяна Шерстюк. Створені нею обробки пісень завжди
викликають зацікавленість у колективу, вони мають багату гармонію,
неординарні та неповторні.
Незмінний успіх коллективу залежить не лише від талановитої наснаги та
організаторської невгамовної енергії Тетяни Шерстюк, а й від кожного
учасника зокрема. Повна творча віддача, постійне самовдосконалення,
невтомнва робота, непомітна для слухача, але яка дає позитивні результати
під час кожного концерту гурту. Кожен, хто відчував на собі ті зміни під
впливом творчості «Веселої слободи», вже навряд чи забуде той стан
піднесення, радості, подиву, захоплення! Певно, саме в цьому і полягає основне завдання будь-якого творчого коллективу: викликати в слухачів
емоційний духовний підйом, причетність до правічних джерел народної
творчості, гордість за приналежність до свого народу.
У складі гурту багато юних обдарованих солістів і про кожного з них
можна було б написати окремо! Але зараз я хочу сказати саме про сина
Тетяни Шерстюк – Вיִячеслава. Ось де можна з усім позитивом говорити про
сімейні традиції, коли творче начало йде від прадіда-діда до доньки-внука…
Саме завдячуючи вихованню в сімיִї, особистому прикладу матері – Тетяни
Шерстюк – Вיִячеслав, не дивлячись на свій молодий вік, досяг значних
творчих успіхів, уже має сольні концерти на професійній сцені, повний нових
творчих перспективних планів! І добре, якщо це послугує гарним прикладом
для інших сімей, бо творчість обיִєднує, допомогає порозуміися в родинному
колі, досягти гармонії в стосунках з найріднішими людьми! Адже кожна –
без виключення! – мати хоче бачити свою дитину високодуховною,
успішною, веселою та щасливою…
Не дивно, що зали на концертах гурту заповнені вщент, бо все, що
робиться від усієї душі і зі щирим серцем, викликає такий же відгук і в
серцях глядачів. Голоси не прсто звучать – вони прникають глибоко в твоє
єство, підіймають твій дух, відроджують приспану генетичну пам”ять,
примушують одночасно плакати і сміятись, сумувати і радіти і, врешті-решт,
пишатися тим, що ти належиш до цього співучого народу, що ти становиш
часточу цієї культури.
НІНА СУПРУНЕНКО,
заслужений діяч мистецтв України