На обрії душі

Молитися з дитинства не навчили.
Молитися не вмію й не молюсь.
В любові до землі черпаю сили –
І в цьому мій непереборний плюс.

Для мене все святе: і води, й трави,
Кущ бузини і яблуня стара,
Усе мені допомагає в справах –
Це віра, переконаність, не гра!

Земля, яка життя подарувала,
Дарує сили в найскрутніший час.
Щоб їй віддячити – й життя замало,
Я перед нею на віки – дівча.

Я перед нею – грудочка у полі,
Маленьке яблуко в її гіллі,
Я перед нею – зернятко квасолі,
Сніжинка біла на її ріллі.

Стражденна земле матінки – Вкраїни,
Перед тобою віддано схилюсь,
Чаїно, солов’їно, журавлино,
Не знаючи молитви, помолюсь.